І за твердженням самого ювіляра, є кращими в житті. Бо дали змогу реалізувати чимало життєвих мрій, а головне — щодня дарують нові сюрпризи, пов’язані з людським спілкуванням.
Журналістика для Олександра розпочалася з образів: перші спроби вже на факультеті найпрестижнішого Шевченкового університету неодмінно супроводжувалися поглядом через фотооб’єктив, а нині характеризується вивіреним рядком — у публікаціях Біттнера годі шукати марнослів’я, дедалі більше проявляється вміння передбачити розвиток подій і зробити об’єктивні висновки. Це і є той випадок, коли сивина у коси, а журналістське перо в ребро, жартують колеги. Бо Олександр у редакції — носій особливої думки, до якої дослухаються і молодь, і досвідчені.
Колись мама-вчителька з великим стажем і непересічним життєвим досвідом виховувала малого Сашка, а згодом і Олександра Миколайовича, бачити в людях тільки хороше. Цього вчив і свою доньку Євгенію, а нині є незаперечним авторитетом для двох онуків, молодша з яких ще не вміє писати, а старший усі свої помилки показує передовсім дідові — і шкільні твори виходять на «відмінно».
Щиро бажаємо Вам, Олександре Миколайовичу, міцного здоров’я, творчого довголіття, шани рідних, близьких, друзів та колег.